Протести, що охопили Білорусь після сфальсифікованих президентських виборів, на яких формально переміг Олександр Лукашенко з 80,08% голосів, вже стали предметом масштабної дезінформаційної кампанії. Значна частина повідомлень як від білоруського режиму, так і від Кремля збігається у риториці – і та, і інша сторона розповсюджує наратив про іноземне втручання. Ключова відмінність полягає в тому, що сам Лукашенко вказав на Російську Федерацію як одного з агентів такого втручання (також назвавши Великобританію, Чехію, Польщу та Україну) після затримання 33 оперативників російської ПВК «Вагнер». Незважаючи на це, Москва продовжує підтримувати риторику Лукашенка, також звинувачуючи західних акторів – переважно країн-членів ЄС та НАТО, – які нібито намагаються організувати «кольорову революцію».
Білоруське телебачення спочатку замовчувало протести, транслюючи ідилічні картинки з сільськогосподарськими новинами, хоча тепер, коли події стало неможливо ігнорувати, воно приділяє їм більше уваги – демонструючи заарештованих активістів, які були змушені на камеру відмовитись від будь-якої подальшої участі в акціях протесту. В Білорусі зараз значні проблеми з комунікаціями, включно з доступом до Інтернету та мобільного зв’язку. У цьому кроці, спрямованому на перешкоджання протестам, чинний президент також не забув звинуватити зовнішніх акторів. Російське державне телебачення спочатку так само надавало перевагу замовчуванню протестів, хоча з часом ця тема суттєво набрала обертів. Обидві сторони в основному заперечують поліцейське насилля (що включає, зокрема, використання ОМОНом карет «швидкої допомоги» для маскування) та зображують активістів як агресивних провокаторів, також наполягаючи на тому, що вони отримують гроші за акції. Міністерство внутрішніх справ Білорусі затрималоособу, яка, як вони стверджують, платила частині протестуючих. Станом на 12 серпня понад 6000 людей було заарештовано – і це за даними уряду, – а як мінімум двоє людей загинуло. Офіційні джерела, як білоруські, так і російські, називають причиною першої смерті вибух гранати, яку протестувальник нібито намагався кинути в правоохоронні органи – твердження, що викликало широкі сумніви. Посилання лише на дані, надані офіційним Мінськом, є ще одним кроком, характерним для висвітлення подій російськими ЗМІ. Хоча посилання на офіційну інформацію є найкращим рішенням у демократичних державах, у випадку Білорусі це очевидно не працює. Дані з незалежних джерел ігноруються, і таким чином масштаб незадоволення громадськості применшується – щоб мати змогу змальовувати протестувальників як радикальну меншість.
Також проводиться багато негативних паралелей з Євромайданом в Україні. Протести описуються як одні й ті самі «технології» та слідування однаковим інструкціям, які нібито надає Захід (переважно США). Це має результатом ще один наратив, на даний момент більше присутній в мережі, ніж на контрольованому державою телебаченні. Згідно з ним, білоруси «не повинні повторювати помилку Майдану», оскільки це нібито призвело до війни та економічної кризи в державі. Такі повідомлення перекладають відповідальність з боку Російської Федерації за розв’язання агресії в Україні на саму Україну та викликають страх у протестуючих. Інші месседжі, помічені в Інтернеті – багато з яких імовірно поширюються ботами – звинувачують білорусів у тому, що вони були «невдячними» до Лукашенка, та наполягають, що він забезпечив стабільність і економічний розвиток країни. Подібні акаунти також часто схвально відгукуються про жорсткі дії правоохоронців.
Ще однин наратив, який можна побачити в соціальних мережах, насамперед у Twitter та Facebook, – це звинувачення протестуючих у «фашизмі». Історичний біло-червоний прапор, який веде свою історію щонайменше з 1917 р. і використовується опонентами режиму, отримав статус «нацистського». Він залишається символом опозиції з ранніх років диктатури Лукашенко – і білоруських громадян раніше вже затримували за його демонстрацію. Аналогічне звинувачення було помічено стосовно гасла «Жыве Беларусь!» (Хай живе Білорусь!) – так само, як українське гасло «Слава Україні!» агенти російської дезінформації називають нацистським. Ця риторика ще не є широко розповсюдженою, але якщо протести матимуть успіх (і не будуть скомпрометовані кремлівським впливом), білорусів, швидше за все, будуть звинувачувати у радикальному націоналізмі – улюблений ярлик російської дезінформації, який застосовується проти всіх держав, що намагаються відстоювати свою незалежність від Москви.
