Автор: Антон Хім’як, аналітик HWAG/UCMC
7 жовтня ХАМАС – релігійно-політичний рух, який діє на території Сектору Газа, – здійснив терористичний напад на Ізраїль. Атака супроводжувалась надзвичайно високим рівнем жорстокості, станом на сьогодні відомо про загибель щонайменше 1400 громадян Ізраїлю, близько 250 взято в полон. У відповідь Тель-Авів розпочав військову операцію “Залізні мечі” з метою знищення інфраструктури ХАМАСу в Газі.
На тлі розгортання конфлікту відбувся розкол міжнародної спільноти навколо воюючих сторін. Сполучені Штати Америки виступили з беззаперечною підтримкою свого союзника в регіоні – Ізраїля. Така лінія політики Вашингтону обумовлена не лише давніми дружніми відносинами між країнами, а й статусом Основного союзника поза НАТО (Major non-NATO ally/MNNA). Даний формат співпраці США та Ізраїлю діє з 1989 року та передбачає особливі зобов’язання США у сфері безпеки.
Російська пропаганда активно висвітлює ситуацію в Секторі Газа та намагається використати кризу для розпорошування уваги світової спільноти. Для цього Москва активно вдається до фабрикацій про джерела походження зброї, яку використав ХАМАС в ході нападу на Ізраїль, а також ставить під сумнів можливості США постачати озброєння одночасно на близькосхідний та український театри бойових дій.
Таким чином, публікації про поставки бронетехніки з США стали приводом для маніпуляцій про пріоритетність Ізраїлю та готовність пожертвувати військовими потребами України. Отож доцільно нагадати про зміст формату Основного союзника США поза НАТО.
Принагідно розглянемо питання – чи зможе цей статус забезпечити Україні сталий мир?
Що таке статус Основного союзника поза НАТО?
Статус MNNA виник ще за часів адміністрації Рональда Рейгана в 1987 році як засіб визнання країн, які підтримують тісні стратегічні та військові відносини з (США), однак не прагнуть стати членами НАТО. Формат визнає важливість цих країн у підтримці цілей безпеки США та сприяє співпраці в різних оборонних ініціативах, спільних дослідженнях, антитерористичних заходах, закупівлі зброї та участі в космічних проектах, а також передбачає пришвидшений процес надання озброєння.
На першому етапі статус MNNA було надано Австралії, Єгипту, Ізраїлю, Японії та Південній Кореї. Таким чином Штати підкреслювали їхній значний внесок у регіональну безпеку. Згодом список розширився – долучились інші країни, такі як Йорданія, Нова Зеландія, Тайвань та Аргентина та інші. Включення кожної країни обумовлювалось конкретним геополітичним контекстом та відповідністю інтересам безпеки США.
Україна потенційно теж могла стати членом “клубу MNNA”, у 2014 році Сенатом США навіть був підтриманий законопроект про надання цього статусу, а президент України Порошенко підтримав прагнення.
Чи допоміг цей статус в формуванні безпекового простору Ізраїлю?
Ізраїль спрямував свій статус MNNA на поглиблення співпраці в галузі оборони та визначення пріоритету стратегічного партнерства з США. Цей формат дозволив Ізраїлю отримати доступ до передових військових технологій і взяти участь у спільних військових навчаннях, дослідженнях та розробках із США.
Для підготовки операції з метою знищення ХАМАСУ, як першочергової терористичної загрози, Ізраїль отримає чималі поставки зброї та обладнання. Це особливо важливо в контексті потенційної відкритої сутички з “Хезболлою” (іранське воєнізоване проксі в Лівані). Ізраїль почав отримувати бронетехніку уже за два тижні після початку війни і це є вражаючим фактором (особливо в контексті того, що до України американська техніка добирається щонайменше місяць) і подібна ситуація буде з артилерійськими снарядами. Проте варто наголосити, що поставки зброї Україні мають чималі обмеження з логістичної точки зору, адже частина артилерійських снарядів, що США постачали в Україну була саме зі складів, що знаходяться безпосередньо в Ізраїлі.
Однак важливо зазначити, що формат MNNA не вирішує арабо-ізраїльського конфлікту і не є панацеєю для досягнення стабільності в регіоні. MNNA насамперед гарантує лише підтримку у сфері безпекової політики.
Чи потрібен Україні статус MNNA?
Важливо мати на увазі, що MNNA не дає негайних безпекових гарантій, на відміну від 5 статті Вашингтонського договору. Тому кінцева мета України – стати повноправним учасником НАТО, для чого зі сторони Києва необхідно виконати певні критерії, зокрема політичні, військові та демократичні реформи.
Рішення України відмовитись від статусу MNNA можна також пояснити іншими факторами. Зокрема тим, що за відсутності вищезгаданих гарантій створюється поле для маніпуляцій. Про це ще в 2021 році зазначав головний консультант відділу воєнної і воєнно-економічної політики Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков:
“Отримання статусу MNNA може і справді зіграти злий жарт в нашій євроатлантичній інтеграції. Хоча формально такий статус не забороняє Україні прагнути далі до НАТО, окремі скептики в НАТО щодо членства України можуть використовувати MNNA як аргумент ‘А чого іще вам українці хочеться, як ви маєте такий статус?‘”
Микола Бєлєсков, головний консультант відділу воєнної і воєнно-економічної політики Національного інституту стратегічних досліджень
Отож підхід України до співробітництва у сфері безпеки та оборони виходить за рамки статусу MNNA. Країна активно взаємодіє з НАТО за різними напрямками і ця співпраця точно й так знаходиться на дуже глибокому рівні після початку вторгнення.
Чи релевантний досвід Ізраїлю для України?
Ізраїльська безпекова модель насправді виходить за рамки статусу MNNA, хоч він і є одним з найбільш важливих елементів архітектури відносин Вашингтону та Тель-Авіву. Для прикладу, Меморандум про військову допомогу (2016) передбачає щорічну фінансову допомогу з боку США у розмірі 3,8 млрд. дол. на період 2019-2028 років. Тобто горизонт планування підтримки Ізраїлю сягає цілого десятиліття. Для такого рівня підтримки Україні необхідно провести таку кількість змін, що фактично усі необхідні умови для вступу в НАТО й так будуть виконані.
Також існують програми прямого комерційного постачання, передання надлишкової військової техніки, які дозволяють Ізраїлю поновлювати запаси техніки та обладнання.
Варто також зауважити, що Ізраїль наразі протистоїть регіональним терористичним організаціям, а не регулярній армії 140-мільйонної ядерної держави. Ці умови формують принципово різні потреби Ізраїля та України в безпековому вимірі.
Таким чином, трансформація України в «східноєвропейський Ізраїль» – надто коштовна в плані часу та ресурсів справа. Проте досвід спільних розробок у сфері військово-промислового комплексу Ізраїлю та США може стати в нагоді Україні для подальшої інтеграції та перебудові вітчизняного ВПК. Наразі така співпраця планується з оборонною промисловістю інших країн НАТО, проте все ще потребує масштабування.
Єдина альтернатива MNNA?
Статус MNNA не є оптимальним підходом для України в умовах повномасштабної війни з РФ. Натомість рух України в НАТО відображає складність ситуації та необхідність віддавати пріоритет більш довгостроковому плануванню. Тож досвід Ізраїлю корисний для України, але необхідно враховувати суттєву контекстуальну різницю задля ефективного перебирання кращих практик.
Створення власної архітектури двосторонніх угоди для посилення своєї безпеки може бути компромісним тимчасовим рішенням для України, але залишаються певні питання. Україна уже має достатньо комплексний формат взаємодії з НАТО, а отже подальший розвиток відносин повинен враховувати більш широкий контекст, ніж двосторонні домовленості з США.
В умовах повномасштабної війни з ядерною державою, Україна воліє отримати членство в НАТО щоб захиститись безпековою парасолькою, яку гарантує 5 стаття Північноатлантичного договору. Це рішення випливає з того, що при членстві України в Альянсі для РФ агресія проти України означала б значно більший рівень ескалації. В той же час статус MNNA навряд чи дозволив би отримати більші об’єми озброєнь ніж ті, що ми отримали внаслідок російської агресії.
