19 листопада у прес-центрі Українського кризового медіа-центру відбулася презентація документального фільму “Революція під прицілом”.
Олена Солодовнікова, режисерка фільму та громадська діячка, пояснила, що метою зйомок стрічки було зібрати думки учасників Революції гідності – і побачити, чи змінилися їхні погляди.
“Фільм ми знімали рік тому. Тоді й звернулися за допомогою до Інституту нацпам’яті, отримали підтримку від Антона Дробовича – для них знімали архівні спогади учасників. Від Дробовича прозвучала думка – записати так званих “опонентів”. Спочатку цю думку я сприйняла скептично – але як режисерка розуміла, що треба почути іншу сторону, дізнатися – чи вони змінили погляди. Та й, зрештою, з точки зору режисури у фільмі має бути конфлікт”, – розповіла Солодовнікова.
Як виявилося, більшість “силовиків”, чиїми руками тодішня влада придушувала Майдан, поїхали до Росії, перебувають в тюрмі або приховуються. Співпрацювати зі знімальною групою погодився тільки Михайло Добровольський, екс-офіцер “Беркуту”, і його інтерв’ю було включене до фільму. “Ми зрозуміли, що протистояння силовики-майданівці існує досі, з того боку ніхто не розкаявся”, – поділилася режисерка.
Фільм вже було викладено у доступ на YouTube у неділю 21 листопада, цільовою аудиторією Солодовнікова назвала “покоління альфа” – дітей, яким було близько десяти років у 2013-2014 роках.
Артем Скоропадський, прессекретар “Правого сектору” та герой фільму, згадав, що Комітет визволення політв’язнів, до якого він входив, почав поширювати листівки із закликом виходити на Майдан Незалежності ще 19 листопада 2013 року – за два дні до рішення уряду Азарова про “скасування євроінтеграції”. Скоропадський поділився своїми спогадами про людей, які були на Майдані, силове протистояння з “Беркутом” та те, як учасники Революції Гідності відправлялися на Схід відбивати російську агресію.
Єгор Воробйов, голова ГО “Центр Гуманітарних Місій”, наголосив, що “Революція під прицілом” – це нестандартний фільм: переважна кількість кіно про війни чи революційні події має хронікальний характер, а тут через розмови з учасниками розповідається про трансформацію сприйняття історії людьми.
“Коли я займався монтажем фільму, я просто кричав у монітор на адресу цього беркутівця. Видно, що людина так мислить – повністю відчуває свою правоту. Це зріз наших правоохоронних органів”, – нарікнув Воробйов.
Валерій “Індєєц”, майданівець, що втратив око в результаті пострілу снайпера на вулиці Грушевського, висловився лаконічно: цей фільм – подібний до пульсу, що має і надалі надавати силу в боротьбі за Україну. “Нехай фільм покаже, що люди, полеглі на Інститутській, загинули недаремно”, – резюмував майданівець.
Ігор Луценко, громадський діяч, розповів про досі тривалу судову тяганину щодо сумновідомого викрадення самого Луценка та Юрія Вербицького, для якого воно стало фатальним.
“Буквально минулого тижня ми проводили акцію під судом у Білій Церкві – судова система продовжує саботаж. За наше з Вербицьким викрадення ще не покарані усі причетні до нього”, – розповів Луценко.
Активіст закликав не очікувати, що спроби ревізії Майдану коли-небудь припиняться.
“Боротьба істориків навколо Майдану триватиме завжди. Треба бути готовими до такої боротьби. Там будуть треті, четверті сторони. Я вдячний Олені, що вона вносить свій погляд у цю дискусію. Я за те, щоб усе розслідувалося об’єктивно. Правда на стороні звичайних майданівців, які мало виграли для себе персонально, однак багато вибороли для країни. Є що приховувати тільки одній стороні – тій, що тоді вбивала”, – наголосив Луценко.
